«Не погасне біль Голодомору».
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все : і життя людини, і життя країни. Багато
сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху.
Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. «Немає страшнішої смерті,
ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна.
Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як Голодомор 1932 –
1933 –го років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п’ята частина
сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до
десяти мільйонів життів українців. Люди вимирали цілими селами. Її згубні демографічні,
історико-культурні та соціально-економічні наслідки ми відчуваємо й сьогодні.
Час лікує душевні рани, та рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде
невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною панував голод.
Болехівська міська бібліотека, як інформаційна організація не може стояти осторонь цієї
болючої теми. До річниці Голодомору в нашій бібліотеці пройшов урок-реквієм " Не
погасне біль Голодомору ", на яку було запрошено учнів 8-Б кл. зі своїм класним
керівником Мельник М.В. Мета цього заходу - вшанувати пам’ять про тих, хто загинув у ті
страшні часи , знати масштаби трагедії, внаслідок якої в мирний час загинули мільйони
українців, виховувати в учнів риси справжнього громадянина і патріота України на основі
усвідомлення історії своєї держави.
Діти дізналися, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи чи неврожаю, а мав
суб'єктивну причину-злу волю купки вождів. Вони з великою увагою переглянули
документальне відео «Великий голод». В цьому фільмі очевидець розповідала про життя її
родини та знайомих в ті жахливі часи.
Вшанування жертв Голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і
невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, незалежно
від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання – тобто весь
український народ.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця
людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після
страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом,
однією надією,буде нагадуванням минулого і пересторогою майбутньому. Адже й нині
живе у пам'яті народу прокляття тим, хто поглумився над його долею і життям. Ще й досі
у сни селян приходять похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа,
що звідала горя до краю.
Ми прагнемо, щоб знання історії допомогли людству уникнути подібних трагедій в
майбутньому. Ми хочемо, щоб Голодомор не повторився ніде і ні в якій формі.Це наша
історія, і ми повинні знати і пам’ятати ії.
|