Мова – найбільший скарб будь – якого народу, його душа, його гордість. Для нас рідною мовою є українська. Вона співуча, мелодійна, багата. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. “Рідна мова дорога людині, як саме життя”,- говорить народна мудрість. Любити, шанувати і плекати свою мову – святий обов’язок кожного українця!9 листопада – в День української писемності та мови – в Болехівській міській бібліотеці для дітей традиційно проходять заходи, присвячені державній, мелодійній, солов’їній, рідній українській мові. Справжніми шанувальниками і знавцями української мови виявилися учні 4-Б класу Болехівської ЗОШ № 1. З великим почуттям гордості за нашу державну мову діти здійснили справжнє «занурення» у цікаві факти про тернистий шлях становлення і розвитку української мови та української писемності, довідалися, що українська мова входить до трійки найкрасивіших мов у світі. Зацікавив дітей і той факт, що «Заповіт» Тараса Шевченка перекладений найбільшу кількість разів – 147 мовами народів світу. Вони дізналися,що українською мовою розмовляють близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу. На прикладах дізналися, яка літера в українському алфавіті є найбільше, а яка – найрідше вживаною, були здивовані найдовшим словом в українській мові, яке має 30 літер. Учні разом зі своїм вчителем Досяк І. М вирушили в похід за знаннями до Країни мовних цікавинок, де змагалися у конкурсах: «Розгадай слова», «Чи уважний ти?», «Аукціон домислів», «Мовні перлини». Під час турніру діти згадували українські прислів’я, відчули себе справжніми перекладачами української мови, пояснювали значення фразеологізмів. В напруженій боротьбі за звання «Найкращого знавця мови» переміг Кушпета Назар, який набрав за правильні відповіді 16 балів. Інтелектуальний турнір пройшов весело, енергійно та динамічно. Маленькі мовознавці довели, що вони добре знають, люблять і шанують свою співучу і дзвінку мову. В цей день діти ще раз переконалися в тому, що мову треба вивчати, збагачувати, любити, і берегти як зіницю ока. Сподіваємось, що цей захід посів в серцях дітей ще одне зернятко любові до рідної мови, до України.
|